кобольд

кобо́льд

-а, ч., міф.

Підземний злий дух, гном, який шкодив рудокопам і металургам.

Значення в інших словниках

1. кобольд — КОБО́ЛЬД, а, ч. У німецькій та скандинавській міфології – добродушний домовий або лісовий дух. Кобольдам приписують кепкування над людьми, вони постійно вовтузяться і галасують (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах