конвульсивно

конвульси́вно

Присл. до конвульсивний.

Значення в інших словниках

1. конвульсивно — конвульси́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. конвульсивно — КОНВУЛЬСИ́ВНО. Присл. до конвульси́вний. Льоня мовчить, тiльки руки його цупко, конвульсивно ходять по спинцi стiльця i пошерхлi, смаглi уста розкрилися, як у гарячцi (В. Винниченко); Яків .. конвульсивно ворухнув головою (С.  Словник української мови у 20 томах
3. конвульсивно — КОНВУЛЬСИ́ВНО. Присл. до конвульси́вний. Яків.. конвульсивно ворухнув головою (Скл., Карпати, II, 1954, 222); Довго вчитувався [Мухтаров] в наказ. Потім відірвався, папірець конвульсивна затис у жмені (Ле, Міжгір’я, 1953, 163).  Словник української мови в 11 томах