конвульсивно
КОНВУЛЬСИ́ВНО.
Присл. до конвульси́вний.
Льоня мовчить, тiльки руки його цупко, конвульсивно ходять по спинцi стiльця i пошерхлi, смаглi уста розкрилися, як у гарячцi (В. Винниченко);
Яків .. конвульсивно ворухнув головою (С. Скляренко);
Довго вчитувався [Мухтаров] в наказ. Потім відірвався, папірець конвульсивно затис у жмені (Іван Ле);
Еміль Стенуа .. конвульсивно стиснув поручні крісла (В. Владко);
Жінка тихо зойкнула і впала. Востаннє конвульсивно піднялися й опустилися груди (О. Бердник);
Опухлi повiки конвульсивно напливали на очi (Р. Андріяшик).
Словник української мови (СУМ-20)