конвульсивний

КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, а, е.

Те саме, що конвульсі́йний.

У нього по горлу пробігла конвульсивна спазма (Ю. Збанацький);

* Образно. Сіт впав головою на пульт, плечі його затряслися від конвульсивних ридань (О. Бердник);

Конвульсивними рухами дістав [Бабенко] сірники, черкнув об коробку (М. Руденко);

Сантиметр за сантиметром, невпинними конвульсивними рухами просувалося гілля вперед (А. Дімаров).

Значення в інших словниках

1. конвульсивний — конвульси́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. конвульсивний — -а, -е, с. Те саме, що конвульсійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конвульсивний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ (спричинюваний конвульсіями), КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, СУДО́МНИЙ, СУ́ДОРОЖНИЙ. Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест (М. Коцюбинський); Настуся заграла "козачка".  Словник синонімів української мови
4. конвульсивний — КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, а, е. Те саме, що конвульсі́йний. У нього по горлу пробігла конвульсивна спазма (Збан., Малин, дзвін, 1958, 266); Конвульсивними рухами дістав [Бабенко] сірники, черкнув об коробку (Руд., Остання шабля, 1959, 200).  Словник української мови в 11 томах