конвульсійний

конвульсі́йний

-а, -е.

1》 Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний.

|| Який супроводиться конвульсією, корчами.

2》 перен. Напружений, поривчастий, різкий (про рух).

Значення в інших словниках

1. конвульсійний — конвульсі́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. Конвульсійне дрижання повік; * Образно. Білий серп розгулявся на дні Борисфена, Випливають підняті химери зелені, Конвульсійними пальцями дряпають плесо (П.  Словник української мови у 20 томах
3. конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ (спричинюваний конвульсіями), КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, СУДО́МНИЙ, СУ́ДОРОЖНИЙ. Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест (М. Коцюбинський); Настуся заграла "козачка".  Словник синонімів української мови
4. конвульсійний — Конвульсі́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. Конвульсійне дрижання повік; // Який супроводиться конвульсією, корчами. Щось встав зсередини у нього й конвульсійним сміхом вилітає крізь горло… (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах