конвульсійний

КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний.

Конвульсійне дрижання повік;

// Який супроводиться конвульсією, корчами.

Щось встав зсередини у нього й конвульсійним сміхом вилітає крізь горло… (Коцюб., І, 1955, 409).

2. перен. Напружений, поривчастий, різкий (про рух).

*Образно. Останнім конвульсійним рухом він [кленовий лист] поривається вгору, до світла, до сонця (Вишня, II, 1956, 143).

Значення в інших словниках

1. конвульсійний — конвульсі́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. конвульсійний — -а, -е. 1》 Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. || Який супроводиться конвульсією, корчами. 2》 перен. Напружений, поривчастий, різкий (про рух).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. Конвульсійне дрижання повік; * Образно. Білий серп розгулявся на дні Борисфена, Випливають підняті химери зелені, Конвульсійними пальцями дряпають плесо (П.  Словник української мови у 20 томах
4. конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ (спричинюваний конвульсіями), КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, СУДО́МНИЙ, СУ́ДОРОЖНИЙ. Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест (М. Коцюбинський); Настуся заграла "козачка".  Словник синонімів української мови
5. конвульсійний — Конвульсі́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)