1. Словник української мови в 11 томах

конвульсійний

КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний.

Конвульсійне дрижання повік;

// Який супроводиться конвульсією, корчами.

Щось встав зсередини у нього й конвульсійним сміхом вилітає крізь горло… (Коцюб., І, 1955, 409).

2. перен. Напружений, поривчастий, різкий (про рух).

*Образно. Останнім конвульсійним рухом він [кленовий лист] поривається вгору, до світла, до сонця (Вишня, II, 1956, 143).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конвульсійний — конвульсі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. конвульсійний — -а, -е. 1》 Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. || Який супроводиться конвульсією, корчами. 2》 перен. Напружений, поривчастий, різкий (про рух). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. Конвульсійне дрижання повік; * Образно. Білий серп розгулявся на дні Борисфена, Випливають підняті химери зелені, Конвульсійними пальцями дряпають плесо (П. Словник української мови у 20 томах
  4. конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ (спричинюваний конвульсіями), КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, СУДО́МНИЙ, СУ́ДОРОЖНИЙ. Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест (М. Коцюбинський); Настуся заграла "козачка". Словник синонімів української мови
  5. конвульсійний — Конвульсі́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)