конвульсійний

КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний.

Конвульсійне дрижання повік;

* Образно. Білий серп розгулявся на дні Борисфена, Випливають підняті химери зелені, Конвульсійними пальцями дряпають плесо (П. Мовчан);

// Який супроводиться конвульсією, корчами.

Щось встає зсередини у нього й конвульсійним сміхом вилітає крізь горло... (М. Коцюбинський);

Її [Галини] напружені до краю нерви не витримали, й вона, кинувшись у постіль, уткнулася лицем у подушку, щоб приглушити конвульсійні ридання (Б. Антоненко-Давидович).

2. перен. Напружений, поривчастий, різкий (про рух).

Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест і вдарила поклона (М. Коцюбинський);

Пішла Мотря і собі в танець. Були це навіжені, конвульсійні рухи в супроводі неартикульованих вигуків дикуна (Ірина Вільде);

* Образно. Останнім конвульсійним рухом він [кленовий лист] поривається вгору, до світла, до сонця (Остап Вишня).