1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

конвульсійний

Конвульсі́йний, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конвульсійний — конвульсі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. конвульсійний — -а, -е. 1》 Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. || Який супроводиться конвульсією, корчами. 2》 перен. Напружений, поривчастий, різкий (про рух). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. Конвульсійне дрижання повік; * Образно. Білий серп розгулявся на дні Борисфена, Випливають підняті химери зелені, Конвульсійними пальцями дряпають плесо (П. Словник української мови у 20 томах
  4. конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ (спричинюваний конвульсіями), КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, СУДО́МНИЙ, СУ́ДОРОЖНИЙ. Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест (М. Коцюбинський); Настуся заграла "козачка". Словник синонімів української мови
  5. конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. Конвульсійне дрижання повік; // Який супроводиться конвульсією, корчами. Щось встав зсередини у нього й конвульсійним сміхом вилітає крізь горло… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах