конвульсійний
конвульсі́йний
-а, -е.
1》 Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний.
|| Який супроводиться конвульсією, корчами.
2》 перен. Напружений, поривчастий, різкий (про рух).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конвульсійний — конвульсі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. Конвульсійне дрижання повік; * Образно. Білий серп розгулявся на дні Борисфена, Випливають підняті химери зелені, Конвульсійними пальцями дряпають плесо (П. Словник української мови у 20 томах
- конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ (спричинюваний конвульсіями), КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, СУДО́МНИЙ, СУ́ДОРОЖНИЙ. Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест (М. Коцюбинський); Настуся заграла "козачка". Словник синонімів української мови
- конвульсійний — Конвульсі́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- конвульсійний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. Конвульсійне дрижання повік; // Який супроводиться конвульсією, корчами. Щось встав зсередини у нього й конвульсійним сміхом вилітає крізь горло… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах