костричитися

костри́читися

-чуся, -чишся, недок.

1》 тільки 3 ос. Виділяти кострицю й ставати колючим унаслідок цього (про прядиво, волокно).

2》 перен., розм. Поводитися зарозуміло; гороїжитися, чванитися.

3》 перен., розм. Те саме, що наїжачуватися 3).

Значення в інших словниках

1. костричитися — костри́читися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. костричитися — див. перечити; чванитися  Словник синонімів Вусика
3. костричитися — КОСТРИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. 1. тільки 3 ос. Виділяти кострицю й ставати колючим унаслідок цього (про прядиво, волокно). І прядиво костричиться На терниці (П. Усенко). 2. Те саме, що наїжа́чуватися 1. Хлопчик чимось був схожий на ..  Словник української мови у 20 томах
4. костричитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
5. костричитися — КОСТРИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. 1. тільки 3 ос. Виділяти кострицю й ставати колючим унаслідок цього (про прядиво, волокно). І прядиво костричиться На терниці (Ус., І сьогодні.., 1957, 45). 2. перен., розм. Поводитися зарозуміло; гороїжитися, чванитися.  Словник української мови в 11 томах
6. костричитися — Костри́читися, -чуся, -чишся гл. Хорохориться, ерошиться. Блоха усе костричиться. Ном. № 2461.  Словник української мови Грінченка