костричитися

КОСТРИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.

1. тільки 3 ос. Виділяти кострицю й ставати колючим унаслідок цього (про прядиво, волокно).

І прядиво костричиться На терниці (Ус., І сьогодні.., 1957, 45).

2. перен., розм. Поводитися зарозуміло; гороїжитися, чванитися.

— Чого ж ти, Семене, костричишся? — звернувся до нього Чемериця по-товариському. — Чому не змагаєшся? — Бухкало зробив зневажливу гримасу (Коцюба, Нові береги, 1959, 209).

3. перен., розм. Те саме, що наїжа́чуватися 3.

— А що ж би ви хотіли? — раптом костричиться Хома. — Одразу все не впорядкуєш! (Ю. Янов., II, 1954, 203).

Значення в інших словниках

1. костричитися — костри́читися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. костричитися — див. перечити; чванитися  Словник синонімів Вусика
3. костричитися — -чуся, -чишся, недок. 1》 тільки 3 ос. Виділяти кострицю й ставати колючим унаслідок цього (про прядиво, волокно). 2》 перен., розм. Поводитися зарозуміло; гороїжитися, чванитися. 3》 перен., розм. Те саме, що наїжачуватися 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. костричитися — КОСТРИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. 1. тільки 3 ос. Виділяти кострицю й ставати колючим унаслідок цього (про прядиво, волокно). І прядиво костричиться На терниці (П. Усенко). 2. Те саме, що наїжа́чуватися 1. Хлопчик чимось був схожий на ..  Словник української мови у 20 томах
5. костричитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
6. костричитися — Костри́читися, -чуся, -чишся гл. Хорохориться, ерошиться. Блоха усе костричиться. Ном. № 2461.  Словник української мови Грінченка