круків

кру́ків

-кова, -кове.

Належний круку.

Значення в інших словниках

1. круків — кру́ків прикметник  Орфографічний словник української мови
2. круків — КРУ́КІВ, кова, кове. Прикм. до крук. Джус присів навпочіпки і тицьнув пальцем у крукового дзьоба, однак той і не глянув на нього (В.  Словник української мови у 20 томах
3. круків — КРУ́КІВ, кова, кове. Прикм. до крук. Майорша обійшла округ чорну, мов крукове крило, ріллю (Барв., Опов.., 1902, 347).  Словник української мови в 11 томах