Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
кінчастий —
кінча́стий прикметник рідко
Орфографічний словник української мови
кінчастий —
КІНЧА́СТИЙ, а, е. Те саме, що гострокінце́вий. Виглянув місяць із хмари і показав його очам контури високого будинку з кінчастими вежами (І. Франко); Перед моєю душею виринула легко зігнута стать старого тирана, його чигаючий взір, кінчаста борода (О.
Словник української мови у 20 томах
кінчастий —
ГО́СТРИЙ (звужений на кінці), ЗАГО́СТРЕНИЙ, ГОСТРОКІНЦЕ́ВИЙ, ГОСТРОКОНЕ́ЧНИЙ, КІНЧА́СТИЙ рідше. Гострі стрімкі скелі стримлять над водою (І. Нечуй-Левицький); Із води висовують севрюги, мов мечі, загострені носи (І.
Словник синонімів української мови
кінчастий —
Кінча́стий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кінчастий —
КІНЧА́СТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що гострокінце́вий. Виглянув місяць із хмари і показав його очам контури високого будинку з кінчастими вежами (Фр., VII, 1951, 351).
Словник української мови в 11 томах
кінчастий —
Кінча́стий, -а, -е = кінчатий.
Словник української мови Грінченка