кінчастий
КІНЧА́СТИЙ, а, е.
Те саме, що гострокінце́вий.
Виглянув місяць із хмари і показав його очам контури високого будинку з кінчастими вежами (І. Франко);
Перед моєю душею виринула легко зігнута стать старого тирана, його чигаючий взір, кінчаста борода (О. Кобилянська);
Була собі мишка. Така, як і другі: сіренька, маленька, кінчасті вушка, довгий, гладкий хвостик (Б. Лепкий);
Мостом по десять у ряд тяглися пішаки, сотня за сотнею, одні з довгими кінчастими щитами та списами, інші мали плетені з кизилу щити (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)