кістковий

кісткови́й

-а, -е.

Прикм. до кістка 1).

|| Якого добувають, виготовляють із кісток.

Кісткова мозоля — регенераторне тканинне утворення, що забезпечує зростання кісткових фрагментів при порушенні цілісності кістки.

Кісткова пластика — хірургічна операція, яка виконується з метою відновлення цілісності або зміни форми кістки.

Кісткова тканина — тканина тіла скелетних, яка складається з кісткових клітин і міжклітинної речовини.

Кістковий лабіринт — кістковий утвір, що розміщений між внутрішнім слуховим проходом з медіального боку і барабанною порожниною – з латерального.

Кістковий мозок — орган кровотворення і біологічного захисту організму, розміщений у губчастій речовині кісток і в кістковомозкових порожнинах.

Кістковий шов — хірургічне з'єднання кісткових фрагментів при переломі, остеотомії.

Значення в інших словниках

1. кістковий — кісткови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кістковий — [к'істковий] м. (на) -вому/-коув'ім, мн. -коув'і  Орфоепічний словник української мови
3. кістковий — КІСТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до кі́стка 1. Плавом пливли у Євпаторію хворі, особливо тяжко хворі на кістковий туберкульоз (Ю. Збанацький); За будовою скелета всіх риб поділяють на хрящових і кісткових (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. кістковий — КІСТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до кі́стка 1. Плавом пливли у Євпаторію хворі, особливо тяжко хворі на кістковий туберкульоз (Збан., Сеспель, 1961, 8); Довгий час великі труднощі для хірургів становило закриття кісткових дефектів черепа (Наука..  Словник української мови в 11 томах