лаяний

ла́яний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до лаяти I.

|| у знач. безос. присудк. сл. лаяно.

Значення в інших словниках

1. лаяний — ла́яний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. лаяний — ЛА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ла́яти¹. Каторжна! Вiд усiх лаяна, вiд усiх зневажена! За що? Навiщо? (Б. Грінченко); Ларька таки знали люди. Знали й гомоніли, що він – справді дорогий чоловік, хоч часто ходить і битий і лаяний (С.  Словник української мови у 20 томах
3. лаяний — ЛА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ла́яти¹. Ларька таки знали люди. Знали й гомоніли, що він — справді дорогий чоловік, хоч часто ходить і битий і лаяний (Вас., І, 1959, 105); // у знач. безос. присудк. сл. ла́яно.  Словник української мови в 11 томах