логос

ло́гос

-а, ч., філос.

1》 У давньогрецькій філософії – загальна закономірність.

2》 В ідеалістичній філософії – духовний початок, світовий розум, абсолютна божественна ідея.

3》 У християнстві – слово.

4》 спец. Мова специфікацій із графовим представленням потоків управління та даних.

Значення в інших словниках

1. логос — ло́гос іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. логос — Слово Божеське  Словник чужослів Павло Штепа
3. логос — ЛО́ГОС, а, ч., філос. 1. У давньогрецькій філософії – загальна закономірність, світовий розум. Вирішальний вплив на процес переходу від міфу до логосу справила поява математичного знання (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. ЛОГОС — • "ЛОГОС" - літ. група у Львові. Існував 1927 — 31. До нього входили молоді укр. літератори, що гуртувалися навколо журн. "Поступ". Серед членів групи — О. Петрійчук, С. Семчук, Г. Лужницький (Меріям), В. Лімниченко, Р. Сказинський та ін.  Українська літературна енциклопедія
5. логос — ЛОГОС (грецьк. λόγοζ) — термін давньогрецьк. філософії, що одночасно означає "слово", "речення", "висловлювання", "мовлення", "розмова" і "смисл", "поняття", "судження", "думка", "основа"...  Філософський енциклопедичний словник
6. логос — Ло́гос, -са, -сові (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)