локатив

локати́в

-а, ч.

Місцевий відмінок.

Значення в інших словниках

1. локатив — локати́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. локатив — ЛОКАТИ́В, а, ч., лінгв. Місцевий відмінок. У функції локатива домінують назви предметів дійсності, які вказують на статичну і динамічну локалізацію дії щодо просторових меж цього предмета (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. локатив — локати́в [лат. (casus) locativus] місцевий відмінок.  Словник іншомовних слів Мельничука