лучний

лучни́й

I -а, -е.

1》 Прикм. до лука.

|| На якому знаходяться луки, зайнятий луками.

Лучні угіддя — мисливські угіддя, які представлені пасовищами і сіножатями.

2》 Признач. для робіт на лузі (див. луг I 1)).

II -а, -е, розм.

Який добре лучить або з якого добре лучити.

Значення в інших словниках

1. лучний — лучни́й 1 прикметник від: лука лучни́й 2 прикметник який добре лучить розм.  Орфографічний словник української мови
2. лучний — ЛУЧНИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Влучний, який добре лучить або з якого добре лучити. – Далеко лучніший у мене є лук (Л. Первомайський). ЛУ́ЧНИ́Й, а, е. Прикм. до лу́ка́.  Словник української мови у 20 томах
3. лучний — ЛУЧНИ́Й (пов'язаний з лукою), ЛУГОВИ́Й, ЛУЧАНИ́Й діал. З усього зійшлись Союзу В хаті тут скарби природи: Льон, коноплі, кукурудза, Лучні трави, корнеплоди... (П.  Словник синонімів української мови
4. лучний — ЛУЧНИ́Й¹, а, е. 1. Прикм. до лу́ка. Пекан любить глибокі вологі суглинкові, чорноземні і лучні грунти (Хлібороб Укр., 5, 1964, 29); Лучна рослинність України до Великої Жовтневої революції була вивчена дуже мало (Розв. науки в УРСР..  Словник української мови в 11 томах
5. лучний — Лучен, лучний, -а, -е = влучен. Бог не скорен, та лучен. Ном. № 47. --------------- Лучний, -а́, -е́ Луговой. Лучне сіно. Конст. у. --------------- Лучний, -а, -е 1) = влучний. 2) Лучной. 3) Согнутый въ дугу.  Словник української мови Грінченка