лучний

ЛУЧНИ́Й¹, а, е.

1. Прикм. до лу́ка.

Пекан любить глибокі вологі суглинкові, чорноземні і лучні грунти (Хлібороб Укр., 5, 1964, 29);

Лучна рослинність України до Великої Жовтневої революції була вивчена дуже мало (Розв. науки в УРСР.., 1957, 330);

За вмістом білка сочевична солома значно перевищує пшеничну, ..а за своєю поживністю наближається до лучного сіна (Зерн. боб. культ., 1956, 51);

У більшості колгоспів не поліпшують лучних угідь головним чином через відсутність насіння трав (Колг. Укр., 8, 1956, 32);

// На якому знаходяться луки, зайнятий луками.

Правий берег [Волги] крутий, гірський, лівий — низовинний, лучний (Ек. геогр. СРСР, 1957, 178).

2. Признач. для робіт на лузі ( див. луг¹ 1).

ЛУЧНИ́Й², а́, е́, розм. Який добре лучить або з якого добре лучити.

— Далеко лучніший у мене є лук (Пера., З глибини, 1956, 344).

Значення в інших словниках

1. лучний — лучни́й 1 прикметник від: лука лучни́й 2 прикметник який добре лучить розм.  Орфографічний словник української мови
2. лучний — I -а, -е. 1》 Прикм. до лука. || На якому знаходяться луки, зайнятий луками. Лучні угіддя — мисливські угіддя, які представлені пасовищами і сіножатями. 2》 Признач. для робіт на лузі (див. луг I 1)). II -а, -е, розм. Який добре лучить або з якого добре лучити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лучний — ЛУЧНИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Влучний, який добре лучить або з якого добре лучити. – Далеко лучніший у мене є лук (Л. Первомайський). ЛУ́ЧНИ́Й, а, е. Прикм. до лу́ка́.  Словник української мови у 20 томах
4. лучний — ЛУЧНИ́Й (пов'язаний з лукою), ЛУГОВИ́Й, ЛУЧАНИ́Й діал. З усього зійшлись Союзу В хаті тут скарби природи: Льон, коноплі, кукурудза, Лучні трави, корнеплоди... (П.  Словник синонімів української мови
5. лучний — Лучен, лучний, -а, -е = влучен. Бог не скорен, та лучен. Ном. № 47. --------------- Лучний, -а́, -е́ Луговой. Лучне сіно. Конст. у. --------------- Лучний, -а, -е 1) = влучний. 2) Лучной. 3) Согнутый въ дугу.  Словник української мови Грінченка