мантра

ма́нтра

-и, ж.

Магічна формула викликання і закликання богів у давньоіндійській традиції.

Значення в інших словниках

1. мантра — ма́нтра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мантра — МА́НТРА, и, ж. Магічна формула викликання і закликання богів у давньоіндійській традиції, а також в індуїзмі та буддизмі. Над смертним ложем .. цілу добу мимрив мантри з священних книг найголовніший жрець (М.  Словник української мови у 20 томах
3. мантра — В індійських релігіях молитовний вірш або священний склад (ск., ОМ) з містичним змістом.  Універсальний словник-енциклопедія