мантра

МА́НТРА, и, ж.

Магічна формула викликання і закликання богів у давньоіндійській традиції, а також в індуїзмі та буддизмі.

Над смертним ложем .. цілу добу мимрив мантри з священних книг найголовніший жрець (М. Дашкієв);

Мантри використовують багато індійців. Власні мантри мають рибалки, пастухи, пожежники та ін. (з навч. літ.);

* У порівн. – Я повторюю, як мантру, що найважливішими є системні зміни, які б сформували зрозумілу й прозору систему функціонування (із журн.).

Значення в інших словниках

1. мантра — ма́нтра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мантра — -и, ж. Магічна формула викликання і закликання богів у давньоіндійській традиції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мантра — В індійських релігіях молитовний вірш або священний склад (ск., ОМ) з містичним змістом.  Універсальний словник-енциклопедія