мантра
МА́НТРА, и, ж.
Магічна формула викликання і закликання богів у давньоіндійській традиції, а також в індуїзмі та буддизмі.
Над смертним ложем .. цілу добу мимрив мантри з священних книг найголовніший жрець (М. Дашкієв);
Мантри використовують багато індійців. Власні мантри мають рибалки, пастухи, пожежники та ін. (з навч. літ.);
* У порівн. – Я повторюю, як мантру, що найважливішими є системні зміни, які б сформували зрозумілу й прозору систему функціонування (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мантра — ма́нтра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мантра — -и, ж. Магічна формула викликання і закликання богів у давньоіндійській традиції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мантра — В індійських релігіях молитовний вірш або священний склад (ск., ОМ) з містичним змістом. Універсальний словник-енциклопедія