Великий тлумачний словник сучасної мови

мезинець

мези́нець

-нця, ч., діал.

Мізинець.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. мезинець — мези́нець іменник чоловічого роду мізинець діал.  Орфографічний словник української мови
  2. мезинець — МЕЗИ́НЕЦЬ, нця, ч., діал. Мізинець. [Самрось:] Та нехай мене свята паска поб'є, коли я її хоч мезинцем черкнув (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
  3. мезинець — МЕЗИ́НЕЦЬ, нпя, ч., діал. Мізинець. [Самрось:] Та нехай мене свята паска поб’є, коли я її хоч мезинцем черкнув (Кроп., II, 1958, 30).  Словник української мови в 11 томах
  4. мезинець — Мезинець, -нця, и пр. см. мизинець и пр.  Словник української мови Грінченка