Значення в інших словниках
-
мезинець —
мези́нець іменник чоловічого роду мізинець діал.
Орфографічний словник української мови
-
мезинець —
МЕЗИ́НЕЦЬ, нця, ч., діал. Мізинець. [Самрось:] Та нехай мене свята паска поб'є, коли я її хоч мезинцем черкнув (М. Кропивницький).
Словник української мови у 20 томах
-
мезинець —
МЕЗИ́НЕЦЬ, нпя, ч., діал. Мізинець. [Самрось:] Та нехай мене свята паска поб’є, коли я її хоч мезинцем черкнув (Кроп., II, 1958, 30).
Словник української мови в 11 томах
-
мезинець —
Мезинець, -нця, и пр. см. мизинець и пр.
Словник української мови Грінченка