месницький

ме́сницький

-а, -е.

1》 Прикм. до месник.

|| Належний месникові.

|| Який складається з месників.

2》 Сповнений почуття помсти.

Значення в інших словниках

1. месницький — ме́сницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. месницький — МЕ́СНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ме́сник. Збиралися не раз над Бориславом, Дрогобичем, Львовом бурі месницьких народних повстань (з газ.); Йшли [партизани] по месницьких давніх стежках (П. Воронько); // Належний месникові.  Словник української мови у 20 томах
3. месницький — МЕ́СНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ме́сник. Збиралися не раз над Бориславом, Дрогобичем, Львовом бурі месницьких народних повстань (Рад. Укр., 19.  Словник української мови в 11 томах