Великий тлумачний словник сучасної мови

миготливий

миготли́вий

-а, -е.

1》 Який миготить.

2》 біол. Який має відростки (війки), що постійно коливаються.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. миготливий — миготли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. миготливий — МИГОТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який миготить. Море переливалося мільйонами миготливих вогнів, ніби там золоті метелики тріпотіли крильцями (Ю. Збанацький); На небі зорі південні, блискучі й миготливі (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  3. миготливий — МИГОТЛИ́ВИЙ (який мигтить), МЕРЕХТЛИ́ВИЙ, ХИСТКИ́Й, РЯХТЛИ́ВИЙ розм. Він дивився в небо, бо хотілося побачити лице місяця, миготливі зорі (І. Чендей); Каганець ллє нерівне мерехтливе світло (І.  Словник синонімів української мови
  4. миготливий — МИГОТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який миготить. Море переливалося мільйонами миготливих вогнів, ніби там золоті метелики тріпотіли крильцями (Збан., Мор. чайка, 1959, 12); На небі зорі південні, блискучі й миготливі (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
  5. миготливий — Миготливий, -а, -е Блещущій. Желех.  Словник української мови Грінченка