модус
мо́дус
-у, ч.
1》 лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної та кількісної характеристик посилок.
2》 філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах.
3》 Вид, прояв, різновидність, норма.
Модус вівенді книжн. — а) у міжнародному праві та дипломатичній практиці – назва тимчасової, зазвичай короткострокової, угоди, що її укладають, коли обставини не створюють умов для укладення постійного або довготривалого договору; б) фактичний стан відносин, який визнається зацікавленими сторонами.
Модус проседенді дипл. — термін, який означає, яким чином і в якому порядку повинно бути виконаним те чи інше зобов'язання або дія.
4》 Умови, за яких може бути укладена угода, прийнятна для обох сторін (зазвичай тимчасова).
5》 муз. У ладовій теорії середньовіччя цей термін вживався по відношенню до церковних ладів; вказував, як слід правильно починати, продовжувати та закінчувати мелодію.
6》 муз. В ритмічній теорії 12-13 ст. – формули, які складали основу ритміки одноголосної мелодії або голосу у багатоголоссі.
7》 Психоемоційний стан, властивий музичному твору, його частині або імпровізації у східній музиці.
8》 муз. В додекафонії – будь-яка з 4 форм серії: основний вид, інверсії, ракохід, інверсія ракоходу.
9》 Особлива позанормативна ладово-звукорядна структура в модальному джазі.
Великий тлумачний словник сучасної української мови