модус
МО́ДУС, у, ч.
1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної і кількісної характеристик посилок.
2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах.
Навіщо перекладати такі слова, як модус і субстанція..? Хто не розумів ніяк цих слів, той і в перекладі їх не зрозуміє (В. Самійленко).
3. книжн. Спосіб чого-небудь.
Талановитий митець дає людям не тільки свою “модель” світу, а й свій художній “модус” його пізнання (з наук. літ.).
4. політ. Норма чогось.
△ (1) Мо́дус віве́нді:
а) (дипл.) тимчасова, звичайно короткострокова угода, яку укладають у разі відсутності умов для укладення постійного або довготривалого договору.
Політики у черговий раз уклали модус вівенді (з газ.);
б) фактичний стан відносин, що визначається зацікавленими сторонами.
Розмова з Руматою вже відбулася, певний модус вівенді був вироблений (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)