модус
МО́ДУС, у, ч.
1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної і кількісної характеристик посилок.
2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах.
Навіщо перекладати такі слова, як модус і субстанція..? Хто не розумів ніяк цих слів, той і в перекладі їх не зрозуміє (В. Самійленко).
3. книжн. Спосіб чого-небудь.
Талановитий митець дає людям не тільки свою “модель” світу, а й свій художній “модус” його пізнання (з наук. літ.).
4. політ. Норма чогось.
△ (1) Мо́дус віве́нді:
а) (дипл.) тимчасова, звичайно короткострокова угода, яку укладають у разі відсутності умов для укладення постійного або довготривалого договору.
Політики у черговий раз уклали модус вівенді (з газ.);
б) фактичний стан відносин, що визначається зацікавленими сторонами.
Розмова з Руматою вже відбулася, певний модус вівенді був вироблений (з мемуарної літ.).
Значення в інших словниках
- модус — мо́дус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- модус — -у, ч. 1》 лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної та кількісної характеристик посилок. 2》 філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. 3》 Вид, прояв, різновидність, норма. Великий тлумачний словник сучасної мови
- модус — Спосіб, вияв, міра, розмаїтість, див. норма Словник чужослів Павло Штепа
- модус — (лат. modus — міра, правило) — 1. П’ять ритмічних формул в творах композиторів школи Паризької богоматері XII — XII ст.2. В ладовій теорії середніх віків поняття М. вживалось поряд з tonus, tropus стосовно церковних ладів... Словник-довідник музичних термінів
- модус — мо́дус (від лат. modus – міра, спосіб) 1. В політичній термінології – норма. 2. В домарксистській філософії – властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах, на відміну від атрибута – невід’ємної властивості. Словник іншомовних слів Мельничука
- модус — МОДУС (лат. modus — міра, образ, спосіб) — філософський термін, що позначає якість предмета, яка притаманна йому лише в деяких станах, на відміну від атрибута як невід'ємної властивості предмета. У логіці — різновид фігур силогізму. Філософський енциклопедичний словник
- модус — СПО́СІБ (спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь), ЗА́СІБ, ПРИЙО́М, ЛАД з прийм. на та означ., ЧИН в оруд. в. з означ., РОБ в оруд. в. з означ., ЗРАЗОК, КШТАЛТ, НА́ПАД розм., МО́ДУС книжн. Словник синонімів української мови
- модус — Мо́дус, -су; -дуси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- модус — МО́ДУС, у, ч. 1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної і кількісної характеристик посилок. 2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. Словник української мови в 11 томах
- модус — рос. модус 1. У політичній, дипломатичній термінології — норма. 2. Вид, прояв, різновид, норма. Eкономічна енциклопедія