1. Великий тлумачний словник сучасної мови

модус

мо́дус

-у, ч.

1》 лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної та кількісної характеристик посилок.

2》 філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах.

3》 Вид, прояв, різновидність, норма.

Модус вівенді книжн. — а) у міжнародному праві та дипломатичній практиці – назва тимчасової, зазвичай короткострокової, угоди, що її укладають, коли обставини не створюють умов для укладення постійного або довготривалого договору; б) фактичний стан відносин, який визнається зацікавленими сторонами.

Модус проседенді дипл. — термін, який означає, яким чином і в якому порядку повинно бути виконаним те чи інше зобов'язання або дія.

4》 Умови, за яких може бути укладена угода, прийнятна для обох сторін (зазвичай тимчасова).

5》 муз. У ладовій теорії середньовіччя цей термін вживався по відношенню до церковних ладів; вказував, як слід правильно починати, продовжувати та закінчувати мелодію.

6》 муз. В ритмічній теорії 12-13 ст. – формули, які складали основу ритміки одноголосної мелодії або голосу у багатоголоссі.

7》 Психоемоційний стан, властивий музичному твору, його частині або імпровізації у східній музиці.

8》 муз. В додекафонії – будь-яка з 4 форм серії: основний вид, інверсії, ракохід, інверсія ракоходу.

9》 Особлива позанормативна ладово-звукорядна структура в модальному джазі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. модус — мо́дус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. модус — Спосіб, вияв, міра, розмаїтість, див. норма Словник чужослів Павло Штепа
  3. модус — (лат. modus — міра, правило) — 1. П’ять ритмічних формул в творах композиторів школи Паризької богоматері XII — XII ст.2. В ладовій теорії середніх віків поняття М. вживалось поряд з tonus, tropus стосовно церковних ладів... Словник-довідник музичних термінів
  4. модус — МО́ДУС, у, ч. 1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної і кількісної характеристик посилок. 2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. Словник української мови у 20 томах
  5. модус — мо́дус (від лат. modus – міра, спосіб) 1. В політичній термінології – норма. 2. В домарксистській філософії – властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах, на відміну від атрибута – невід’ємної властивості. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. модус — МОДУС (лат. modus — міра, образ, спосіб) — філософський термін, що позначає якість предмета, яка притаманна йому лише в деяких станах, на відміну від атрибута як невід'ємної властивості предмета. У логіці — різновид фігур силогізму. Філософський енциклопедичний словник
  7. модус — СПО́СІБ (спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь), ЗА́СІБ, ПРИЙО́М, ЛАД з прийм. на та означ., ЧИН в оруд. в. з означ., РОБ в оруд. в. з означ., ЗРАЗОК, КШТАЛТ, НА́ПАД розм., МО́ДУС книжн. Словник синонімів української мови
  8. модус — Мо́дус, -су; -дуси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. модус — МО́ДУС, у, ч. 1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної і кількісної характеристик посилок. 2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. Словник української мови в 11 томах
  10. модус — рос. модус 1. У політичній, дипломатичній термінології — норма. 2. Вид, прояв, різновид, норма. Eкономічна енциклопедія