1. Словник синонімів української мови

модус

СПО́СІБ (спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь), ЗА́СІБ, ПРИЙО́М, ЛАД з прийм. на та означ., ЧИН в оруд. в. з означ., РОБ в оруд. в. з означ., ЗРАЗОК, КШТАЛТ, НА́ПАД розм., МО́ДУС книжн. ПОЧЕРК, МАНЕРА (МАНІ́РА заст.), МАНІ́Р розм., ПО́БИТ в оруд. в. з означ., розм., ФАСО́Н розм., ХВА́ТКА розм., МАНО́РІЯ заст., ЯРМІС діал. (звичка діяти певним чином). — Нібито не велика штука дерев'яну ложку зробити, а все-таки треба мати свої способи, знатися на матерії (І. Франко); Я вступив до нього (комерційного інституту) лише тому, що мій атестат не давав мені права для вступу до інших вищих учбових закладів. Це був засіб здобути вищу освіту взагалі (О. Довженко); Різні прийоми і особливості були у наших рибалок. Дехто, приміром, любив міняти місця і присусіджуватись до чужих принад (М. Рильський); Його (командувача) голова на всі лади варіювала план загального наступу (Ю. Яновський); Я слухаю промову і одночасно думаю — яким чином тут опинився батько? (Л. Смілянський); — Додому?! То яким робом? — ще голосніше і недовірливо крикнув фурман. — Поки пішки (М. Стельмах); — Ви всіма нападами (плаваєте)? А нуте ще по-жіночому! (Панас Мирний); Ці переклади ("Слова о полку Ігоревім" Шашкевича, Максимовича, Руданського, Федьковича, Панаса Мирного) писані в різних манерах (М. Рильський); Тож краще, мабуть, буде повестись перед комісією на вже випробуваний манір — покірненьким телятком, ангелочком (О. Гончар); Хитрить лукавая Ютурна, Яким би побитом їй Турна Спасти од смертного ножа (І. Котляревський); Демид, дуже зацікавившись цим гарненьким дівчам, прибрав інший ярміс і став поводитись так, мов зовсім її не поміча (Б. Грінченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. модус — мо́дус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. модус — -у, ч. 1》 лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної та кількісної характеристик посилок. 2》 філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. 3》 Вид, прояв, різновидність, норма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. модус — Спосіб, вияв, міра, розмаїтість, див. норма Словник чужослів Павло Штепа
  4. модус — (лат. modus — міра, правило) — 1. П’ять ритмічних формул в творах композиторів школи Паризької богоматері XII — XII ст.2. В ладовій теорії середніх віків поняття М. вживалось поряд з tonus, tropus стосовно церковних ладів... Словник-довідник музичних термінів
  5. модус — МО́ДУС, у, ч. 1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної і кількісної характеристик посилок. 2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. Словник української мови у 20 томах
  6. модус — мо́дус (від лат. modus – міра, спосіб) 1. В політичній термінології – норма. 2. В домарксистській філософії – властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах, на відміну від атрибута – невід’ємної властивості. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. модус — МОДУС (лат. modus — міра, образ, спосіб) — філософський термін, що позначає якість предмета, яка притаманна йому лише в деяких станах, на відміну від атрибута як невід'ємної властивості предмета. У логіці — різновид фігур силогізму. Філософський енциклопедичний словник
  8. модус — Мо́дус, -су; -дуси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. модус — МО́ДУС, у, ч. 1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної і кількісної характеристик посилок. 2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. Словник української мови в 11 томах
  10. модус — рос. модус 1. У політичній, дипломатичній термінології — норма. 2. Вид, прояв, різновид, норма. Eкономічна енциклопедія