1. Словник-довідник музичних термінів

модус

(лат. modus — міра, правило) — 1. П’ять ритмічних формул в творах композиторів школи Паризької богоматері XII — XII ст.2. В ладовій теорії середніх віків поняття М. вживалось поряд з tonus, tropus стосовно церковних ладів, де М. показував, як вірно починати, продовжувати і закінчувати мелодію. 3. В мензуральній ритміці М. — мензура, яка показує, на скільки лонг розділяється максима і на скільки бревісів розділяється лонга. 4. В додекафонії будь-яка з форм серії — основний вигляд, інверсія, ракохід, інверсія ракоходу. 5. . Психоемоційний стрій, властивий музичному твору, його частині або імпровізації у східній музиці. 6. Особлива позанормативна ладово — звукорядна структура в модальному джазі.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. модус — мо́дус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. модус — -у, ч. 1》 лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної та кількісної характеристик посилок. 2》 філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. 3》 Вид, прояв, різновидність, норма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. модус — Спосіб, вияв, міра, розмаїтість, див. норма Словник чужослів Павло Штепа
  4. модус — МО́ДУС, у, ч. 1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної і кількісної характеристик посилок. 2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. Словник української мови у 20 томах
  5. модус — мо́дус (від лат. modus – міра, спосіб) 1. В політичній термінології – норма. 2. В домарксистській філософії – властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах, на відміну від атрибута – невід’ємної властивості. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. модус — МОДУС (лат. modus — міра, образ, спосіб) — філософський термін, що позначає якість предмета, яка притаманна йому лише в деяких станах, на відміну від атрибута як невід'ємної властивості предмета. У логіці — різновид фігур силогізму. Філософський енциклопедичний словник
  7. модус — СПО́СІБ (спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь), ЗА́СІБ, ПРИЙО́М, ЛАД з прийм. на та означ., ЧИН в оруд. в. з означ., РОБ в оруд. в. з означ., ЗРАЗОК, КШТАЛТ, НА́ПАД розм., МО́ДУС книжн. Словник синонімів української мови
  8. модус — Мо́дус, -су; -дуси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. модус — МО́ДУС, у, ч. 1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної і кількісної характеристик посилок. 2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. Словник української мови в 11 томах
  10. модус — рос. модус 1. У політичній, дипломатичній термінології — норма. 2. Вид, прояв, різновид, норма. Eкономічна енциклопедія