мурування

мурува́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. мурувати.

2》 Кам'яна або цегляна будівля; частина споруди з каменю, цегли.

Значення в інших словниках

1. мурування — мурува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. мурування — МУРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мурува́ти. [Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Леся Українка); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
3. мурування — Мурува́ння, -ння, -нню (дія)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. мурування — МУРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мурува́ти. [Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Л. Укр., І, 1951, 456); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Смолич.  Словник української мови в 11 томах
5. мурування — 1. Процес зведення стін. Прийнято розрізняти два основні типи стіни, який вона набуває після мурування: пластичний (живописний) — кладка з цегли або каменів покривається шаром штукатурки, стуку, ґрунту тощо...  Архітектура і монументальне мистецтво
6. мурування — Мурува́ння, -ня с. 1) Постройка каменной стѣны, каменнаго зданія. 2) Каменная постройка.  Словник української мови Грінченка