Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
мучник —
мучни́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
мучник —
МУЧНИ́К, а́, ч. Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна. Спинивши таратайку, обозний зазирнув до млина, де в ранковім промінні вирувала над кошем та мучником летюча хмара борошна (О. Ільченко); Біля мучника червоняста молодиця дощечкою вибирає у мішок муку (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
мучник —
МУЧНИ́К, а́, ч. Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна. Спинивши таратайку, обозний зазирнув до млина, де в ранковім промінні вирувала над кошем та мучником летюча хмара борошна (Ільч., Козацьк. роду..
Словник української мови в 11 томах
мучник —
Мучни́к, -ка м. 1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. Шух. І. 104, 146. 2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка