мучник

МУЧНИ́К, а́, ч.

Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна.

Спинивши таратайку, обозний зазирнув до млина, де в ранковім промінні вирувала над кошем та мучником летюча хмара борошна (О. Ільченко);

Біля мучника червоняста молодиця дощечкою вибирає у мішок муку (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. мучник — мучни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мучник — -а, ч. Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мучник — МУЧНИ́К, а́, ч. Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна. Спинивши таратайку, обозний зазирнув до млина, де в ранковім промінні вирувала над кошем та мучником летюча хмара борошна (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах
4. мучник — Мучни́к, -ка м. 1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. Шух. І. 104, 146. 2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка