мучник
МУЧНИ́К, а́, ч. Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна.
Спинивши таратайку, обозний зазирнув до млина, де в ранковім промінні вирувала над кошем та мучником летюча хмара борошна (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 453);
Біля мучника червоняста молодиця дощечкою вибирає у мішок муку (Стельмах, II, 1962, 69).
Словник української мови (СУМ-11)