мучник
Мучни́к, -ка
м.
1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. Шух. І. 104, 146.
2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня. Черниг. у.
Словник української мови ГрінченкаМучни́к, -ка
м.
1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. Шух. І. 104, 146.
2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка