наверху
наверху́
присл.
1》 У верхній частині чого-небудь.
|| На поверхні чого-небудь.
|| На верхньому поверсі будинку.
|| перен., розм. В організації, що стоїть вище в ієрархії.
2》 розм. Вгорі, у височині.
Великий тлумачний словник сучасної української мови