наверху
НАВЕРХУ – НА ВЕРХУ, НА ВЕРСІ
Наверху, присл. У верхній частині, на поверхні чогось; розм. – вгорі тощо. Нехай буде наверху піна, але під нею мусить в келиху грати чисте вино (М.Коцюбинський); Вони тепер там, наверху, повзли метр за метром все вище і вище між розпеченим камінням (О. Гончар).
На верху, на версі, ім. з прийм. Щовечора, було, він жде качиних зграй, Своєю постаттю темніючи важкою Аж на верху млина (М.Рильський).
Словник-довідник з українського літературного слововживання