налаяти

нала́яти

-аю, -аєш, док., перех. і без додатка, розм.

1》 Виражаючи незадоволення ким-небудь, вжити лайливі, грубі слова; вилаяти.

2》 ким, чим. Лаючи, обізвати якимсь словом; вилаяти.

Значення в інших словниках

1. налаяти — нала́яти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. налаяти — НАЛА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., кого і без прям. дод. 1. Виражаючи незадоволення ким-небудь, грубо вилаяти, висварити. – Ніхто мене не налає, ні від кого не почую докірливого слова, – говорила Мотря (М. Коцюбинський); – Чого іноді не трапляється у наймах?...  Словник української мови у 20 томах
3. налаяти — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. налаяти — НАЛА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Виражаючи незадоволення ким-небудь, вжити лайливі, грубі слова; вилаяти. — Ніхто мене не налає, ні від кого не почую докірливого слова, — говорила Мотря (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. налаяти — Налаяти, -лаю, -єш гл. Выбранить. Хто налає старого. Ном. № 8713.  Словник української мови Грінченка