намісництво
намі́сництво
-а, с.
1》 Адміністративний орган правління, очолюваний намісником (у 1 знач.).
2》 іст. Територіальна одиниця, якою керував намісник (у 1 знач.).
3》 Орган адміністративно-поліцейського управління, що існував у 1849-1918 рр. в Австро-Угорщині.
Великий тлумачний словник сучасної української мови