намісникувати

намісникува́ти

-ую, -уєш, недок.

Бути намісником, обіймати посаду намісника.

Значення в інших словниках

1. намісникувати — намісникува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. намісникувати — НАМІСНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути намісником, виконувати обов'язки намісника. Тоді Сулейман звелів одіслати її [Роксолану] в Малу Азію, до її сина-Мустафи, що намісникував у Магнесії (із журн.).  Словник української мови у 20 томах