Великий тлумачний словник сучасної мови

нашіптувач

наші́птувач

-а, ч., розм.

Той, хто нашіптує (у 2 знач.) кому-небудь щось.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. нашіптувач — наші́птувач іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. нашіптувач — див. брехливий; виказувач; підлабузник  Словник синонімів Вусика
  3. нашіптувач — НАШІ́ПТУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто наговорює, нашіптує (у 2 знач.) кому-небудь щось. Ми не хочемо, щоб за зрадників, нашіптувачів, шпигунів одповідала обивательська маса (В.  Словник української мови у 20 томах
  4. нашіптувач — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст.  Словник синонімів української мови
  5. нашіптувач — НАШІ́ПТУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто нашіптує (у 2 знач.) кому-небудь щось. Ми не хочемо, щоб за зрадників, нашіптувачів, шпигунів одповідала обивательська маса (Еллан, II, 1958, 223); Миколу Коваля вони [керівний актив] до своєї компанії не приймали...  Словник української мови в 11 томах