нашіптувач

НАШІ́ПТУВАЧ, а, ч., розм.

Той, хто наговорює, нашіптує (у 2 знач.) кому-небудь щось.

Ми не хочемо, щоб за зрадників, нашіптувачів, шпигунів одповідала обивательська маса (В. Еллан-Блакитний);

Миколу Коваля вони [керівний актив] до своєї компанії не приймали, вважаючи його за нашіптувача .. і того, що пише в усі газети (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. нашіптувач — наші́птувач іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. нашіптувач — див. брехливий; виказувач; підлабузник  Словник синонімів Вусика
3. нашіптувач — -а, ч., розм. Той, хто нашіптує (у 2 знач.) кому-небудь щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нашіптувач — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст.  Словник синонімів української мови
5. нашіптувач — НАШІ́ПТУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто нашіптує (у 2 знач.) кому-небудь щось. Ми не хочемо, щоб за зрадників, нашіптувачів, шпигунів одповідала обивательська маса (Еллан, II, 1958, 223); Миколу Коваля вони [керівний актив] до своєї компанії не приймали...  Словник української мови в 11 томах