нашіптувач
НАШІ́ПТУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто нашіптує (у 2 знач.) кому-небудь щось.
Ми не хочемо, щоб за зрадників, нашіптувачів, шпигунів одповідала обивательська маса (Еллан, II, 1958, 223);
Миколу Коваля вони [керівний актив] до своєї компанії не приймали, вважаючи його за нашіптувача.. і того, що пише в усі газети (Кучер, Прощай.., 1957, 85).
Словник української мови (СУМ-11)