небесний

небе́сний

-а, -е.

1》 Прикм. до небо 1).

|| Стос. до неба (у 1 знач.).

|| Який міститься в міжзоряному і міжпланетному просторі або пов'язаний з ними.

Небесна механіка — розділ астрономії, що вивчає рух небесних тіл під дією гравітаційного поля, а також опору середовища, реактивних та інших сил.

Небесна сфера — уявна сфера довільного радіуса з центром у будь-якій точці простору.

2》 Який, за релігійними уявленнями, перебуває на небі, з'являється з неба як місце перебування богів.

Цариця небесна — Богородиця.

Царство (царствіє) [йому, їй, їм і т. ін.] небесне — побажання померлому загробного життя в раю.

3》 Який вивчається чи застосовується в астрономії; астрономічний.

4》 Кольору неба; блакитний, голубий.

5》 Чудовий, чарівний, незвичайний.

|| Високий, чистий; прот. низький, земний.

Значення в інших словниках

1. небесний — Надземний, вишній.  Словник синонімів Полюги
2. небесний — небе́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. небесний — (ангел) Божий; (апарат) КОСМІЧНИЙ; (- вись) надхмарний, захмарний; (колір) БЛАКИТНИЙ; (- тіла) астрономічний; П. неземний, богорівний, високий, чистий, поет. горній; (- красу) неперевершений, дивний, несказанний; (- царство) загробний.  Словник синонімів Караванського
4. небесний — див. голубий  Словник синонімів Вусика
5. небесний — [неибеснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
6. небесний — НЕБЕ́СНИЙ, а, е. 1. Прикм. до не́бо 1. Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (М. Коцюбинський); Панас мовчки стояв, дивлячись кудись у небесний простір (Ю. Яновський); // Стос. до неба (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
7. небесний — небе́сний: ◊ небе́сна пта́шка → птах ◊ птах небе́сний → птах ◊ ту́рок небе́сний → турок  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. небесний — відійти́ / відхо́дити у ца́рство небе́сне, книжн. Померти. Була колись у нас жіночка. На подобу Регіни. Відійшла у Царство небесне. Через дурницю (Б. Бойко). ма́нна небе́сна (з не́ба, з небе́с), жарт. Те, що легко дістається; щось бажане, приємне і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
9. небесний — БЛАКИ́ТНИЙ (який має колір ясного неба, лазурі, бірюзи і т. ін.), ГОЛУБИ́Й, ЛАЗУ́РО́ВИЙ поет., ЛАЗУ́РНИЙ поет. (кольору лазурі — перев. із сл. небо, море, із сл. колір, відтінок і т. ін.); НЕБЕ́СНИЙ (перев.  Словник синонімів української мови
10. небесний — НЕБЕ́СНИЙ, а, е. 1. Прикм. до не́бо 1. Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (Коцюб., І, 1955, 111); Панас мовчки стояв, дивлячись кудись у небесний простір (Ю. Янов., II, 1958, 178); // Стос.  Словник української мови в 11 томах
11. небесний — Небесний, -а, -е 1) Небесный. Царство небесне, пером земля над ним. Ном. № 252. Налетіло птаство небесне. Єв. Мр. IV. 4. 2) небесна доро́га. Млечный путь.  Словник української мови Грінченка