небесний —
-а, -е. 1》 Прикм. до небо 1). || Стос. до неба (у 1 знач.). || Який міститься в міжзоряному і міжпланетному просторі або пов'язаний з ними.
Великий тлумачний словник сучасної мови
небесний —
НЕБЕ́СНИЙ, а, е. 1. Прикм. до не́бо 1. Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (М. Коцюбинський); Панас мовчки стояв, дивлячись кудись у небесний простір (Ю. Яновський); // Стос. до неба (у 1 знач.).
Словник української мови у 20 томах
небесний —
відійти́ / відхо́дити у ца́рство небе́сне, книжн. Померти. Була колись у нас жіночка. На подобу Регіни. Відійшла у Царство небесне. Через дурницю (Б. Бойко). ма́нна небе́сна (з не́ба, з небе́с), жарт. Те, що легко дістається; щось бажане, приємне і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
небесний —
БЛАКИ́ТНИЙ (який має колір ясного неба, лазурі, бірюзи і т. ін.), ГОЛУБИ́Й, ЛАЗУ́РО́ВИЙ поет., ЛАЗУ́РНИЙ поет. (кольору лазурі — перев. із сл. небо, море, із сл. колір, відтінок і т. ін.); НЕБЕ́СНИЙ (перев.
Словник синонімів української мови
небесний —
НЕБЕ́СНИЙ, а, е. 1. Прикм. до не́бо 1. Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (Коцюб., І, 1955, 111); Панас мовчки стояв, дивлячись кудись у небесний простір (Ю. Янов., II, 1958, 178); // Стос.
Словник української мови в 11 томах
небесний —
Небесний, -а, -е 1) Небесный. Царство небесне, пером земля над ним. Ном. № 252. Налетіло птаство небесне. Єв. Мр. IV. 4. 2) небесна доро́га. Млечный путь.
Словник української мови Грінченка