небожа

небожа́

-ати, с.

1》 Зменш.-пестл. до небіж і небога.

2》 тільки мн., пестл. Звертання старшого до молодших.

Значення в інших словниках

1. небожа — небожа́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. небожа — див. дитина; племінник  Словник синонімів Вусика
3. небожа — НЕБОЖА́, а́ти, с. 1. Зменш.-пестл. до не́бі́ж і небо́га. Грицько так і покинув своїх [дітей] на ніч у сестри, бо другого дня треба було їхати рано, то тітка й зоставила в себе небожат (Б. Грінченко); В Яготині Шевченко зробив .. оригінальні портрети...  Словник української мови у 20 томах
4. небожа — I. ДІ́ТИ (маленькі дівчатка й хлопчики), МАЛЕ́ЧА, ДІТВОРА́ розм., ДІТЛАХИ́ розм., ДІТЛАШНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ТА розм., ДРІБНО́ТА розм., ДРІ́Б'ЯЗОК розм., ДРОБИНА́ розм., МІЛКОТА́ розм., ДІТИ́СЬКА розм., МА́ЛЕЧ діал., БАХУРНЯ́ діал., ДРІБ діал.  Словник синонімів української мови
5. небожа — Небожа́, -жа́ти, -жа́ті, -жа́м; -жа́та, -жа́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. небожа — НЕБОЖА́, а́ти, с. 1. Зменш.-пестл. до не́бі́ж і небо́га. Грицько так і покинув своїх [дітей] на ніч у сестри, бо другого дня треба було їхати рано, то тітка й зоставила в себе небожат (Гр., II, 1963, 406); В Яготині Шевченко зробив..  Словник української мови в 11 томах