незворушний

незвору́шний

-а, -е.

1》 Якого не можна зрушити з місця.

2》 Який не може бути порушений; абсолютний, цілковитий.

3》 Якого не можна похитнути; непохитний.

Значення в інших словниках

1. незворушний — незвору́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незворушний — (без руху) незрушний; (- тишу) абсолютний, цілковитий, непорушний; (- серце) непохитний; (тон) спокійний, байдужий, холодний, холоднокровний.  Словник синонімів Караванського
3. незворушний — див. байдужий; твердий  Словник синонімів Вусика
4. незворушний — НЕЗВОРУ́ШНИЙ, а, е. 1. Якого не можна зрушити з місця; похитнути; незрушний, нерухомий. Незворушні кам'яні брили. 2. перен. Про людину – якого неможливо розчулити, прихилити на свій бік.  Словник української мови у 20 томах
5. незворушний — НЕЗВОРУ́ШНИЙ, а, е. 1. Якого не можна зрушити з місця. Страшно було від однієї думки про те, що.. запалені гноти диміли, в руках у незворушних воїнів, закутих у залізні лати (Загреб., Європа 45, 1959, 239).  Словник української мови в 11 томах